Дисципліна спрямована на формування у здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти системи знань про суїцид як складний біопсихосоціальний та культурний феномен, а також на оволодіння базовими підходами до його наукового вивчення й професійно вивіреної профілактики. У курсі розглядаються ключові поняття суїцидології, історія становлення галузі, основні теоретичні моделі суїцидальної поведінки, соціально-культурні контексти, фактори ризику та протективні чинники на індивідуальному, сімейному, груповому та суспільному рівнях. Окремий акцент робиться на розумінні впливу міфів, стигми та медіа на ставлення до суїциду та готовність звертатися по допомогу.

Практично орієнтована частина дисципліни присвячена безпечному розпізнаванню попереджувальних ознак суїцидального ризику, особливостям професійно етичної розмови про суїцид у межах компетентності психолога й соціального працівника, основам оцінювання ризику, а також аналізу моделей і програм профілактики на різних рівнях (універсальна, селективна, індикативна). Розглядаються принципи кризового реагування та postvention (підтримка близьких і спільнот після суїциду), питання міждисциплінарної взаємодії з медичними та соціальними службами, гарячими лініями. Значна увага приділяється етичним аспектам роботи з темою суїциду, ризикам вторинної травматизації та професійного вигорання, ролі супервізії, інтервізії й особистих стратегій самодопомоги фахівця. Дисципліна поєднує лекційні, семінарські та рефлексивно-практичні форми роботи й орієнтована на формування відповідальної, науково обґрунтованої та етично чутливої професійної позиції.