Вивчення особливостей застосування ресурсів та інструментів «мʼякої сили» в рамках безпекової політики держави зумовлене необхідністю розуміння сучасних норм та специфіки несилового впливу актора-держави в добу постбіполярності, яка характеризується інтернаціоналізацією та гібридизацією безпекових викликів і загроз. Відповідно виникає необхідність у поглибленому розумінні теоретико-концептуальної та практично вимірної кореляції між феноменом «мʼякої сили» та національною безпекою держави, а також аналізу застосування несилових практик впливу задля захисту безпекових інтересів держави на прикладі політичного досвіду провідних країн світу, в тому числі і України. Курс є неабияк актуальним з огляду на зростаючу роль інформаційних та культурних інтервенцій провідних акторів-держав в постіндустріальну епоху, важливість іміджу та репутації актора у відстоюванні національних інтересів, а також зростаючу кількість гібридних конфліктів, в яких задіюється розгалужений та складний спектр інструментів та засобів впливу на іноземні аудиторії.