Проблема збереження психічного здоров’я особистості в останні десятиліття постала особливо гостро. Загальновідомо, що професія психолога є однією з найбільш енергозатратних. Для її реалізації необхідні значні інтелектуальні, емоційні та навіть фізичні ресурси. Стресогенність, по суті, початково закладена у систему професійної діяльності психолога, вимоги до якого в ситуації постійної інформатизації та технізації суспільства постійно зростають. Це у результаті приводить до професійних деформацій, суттєвим проявом яких є формування синдрому емоційного вигорання психолога в професійній діяльності.