Специфіка судового захисту полягає у тому, що його ефективність є набагато вищою порівняно з іншими засобами захисту. Захист у позасудовому поряду фактично є проханням або пропозицією щодо добровільного чи в порядку адміністративного контролю усунення порушення й ліквідації його негативних наслідків та ґрунтується на презумпції належної та добросовісної поведінки правопорушника; судовий розгляд є єдиним остаточним законним засобом вирішення правового конфлікту; при розгляді конкретної справи суд має право превентивного впливу у формі обов’язкових до виконання окремих ухвал (постанов) щодо запобігання в подальшому причин і умов, що сприяли порушенню прав; судові рішення, що набрали законної сили, як правило, мають остаточний характер; виконання судового рішення щодо питань факту чи права забезпечене державним примусом. З огляду на таке, правосуддя займає особливе місце у системі гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів, а право на справедливий суд стає невід’ємним від права на звернення до суду та необхідною передумовою його реалізації.