Становлення в Україні інститутів громадянського суспільства, демократичної, правової, соціальної держави передбачає зокрема правове забезпечення основних прав і свобод людей, серед яких особливе місце займають мігранти, біженці та внутрішньо переміщені особи.
В Україні за останні роки відбулися безпрецедентні явища – іноземна інтервенція, окупація, тероризм, АТО, війна через що суттєво зросла потреба у забезпеченні належного захисту законних інтересів мігрантів, біженців і внутрішньо переміщених осіб, подолання низки правових проблем і прогалин в українському законодавстві, вдосконалення сучасних інституційних засобів захисту тощо.
Чинне законодавство України у цій сфері представлено досить фрагментарно і недосконало, далеко не в повній мірі відповідає міжнародній нормативно-правовій базі та сучасному змісту правових відносин за участю мігрантів, біженців і внутрішньо переміщених осіб, а відсутність дієвого механізму реалізації їхніх прав і свобод сприяє подальшому пошуку такими мігрантами країн, що здатні забезпечити їм нормальне перебування. Законодавство України про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту в певній мірі відповідає сучасним вимогам, але є декларативним і досі залишається недостатнім для розв’язання багатьох конкретних проблем. Як наслідок, це негативно впливає на політичний імідж України в умовах євроінтеграційних процесів.
Гострою проблемою в Україні залишається і періодичне порушення прав біженців і мігрантів, гарантованих Конвенцією про захист прав людини й основоположних свобод, оскільки держава не приділяє належної уваги їхньому захисту.
- Викладач: Грекул-Ковалик Тетяна Анатоліївна