Анотація дисципліни (призначення навчальної дисципліни).           

Дисципліна систематично висвітлює засади етичного й естетичного осмислення наукового пізнання. Здійснюється співвіднесення його сутності, цілей, форм і соціальних застосувань зі змістом моральних та естетичних понять, категорій, принципів. Збалансовано концептуально-світоглядні та прикладі виміри етики та естетики науки з акцентом на найактуальніших та полемічно загострених проблемах, що дістають альтернативні варіації витлумачення й розв’язання в сучасному соціумі. Ця вибіркова дисципліна вагома тим, що розгортає філософсько-методологічне розуміння феномена науки у ціннісно-аксіологічну й антропологічну площину, дозволяючи осмислити умови зв’язку доброчесності та краси із цілями, ідеалами, практиками науки (у спільнотному й індивідуальному вимірах). Особлива актуальність курсу полягає в його гуманізаційному потенціалі та здатності формування низки експертних навичок щодо морального та естетичного регулювання наукової діяльності в її природничих і гуманітарних формах.

 Мета навчальної дисципліни:

Надати студентам комплексну систему знань щодо етичних та естетичних параметрів науки (в її і природничих, і гуманітарних іпостасях); висвітлити коло проблем щодо синергії істини, краси і блага, співвіднісши їх із новітніми тенденціями наукової, технологічної та ціннісної царин сучасного суспільства.

У застосуванні до цієї дисципліни відповідні компетентності та програмні результати конкретизуються у тому, що на основі її вивчення студентам належить: 

Знати світоглядні й дискурсивні тенденції осмислення взаємозв’яку наукового пізнання і моральних та естетичних цінностей; коло провідних етичних проблем сучасної науки та спектр підходів до їх розв’язання; норми академічної доброчесності та форми їх практичного втілення в освітній та дослідницькій сферах; контексти тлумачення ідеалів науки і конкретних наукових практик крізь призму ключових естетичних категорій і в межах мистецької свідомості.

Розуміти закономірності морального й естетичного регулювання наукової діяльності, умови втілення ідеалів когнітивно-ціннісної єдності та способи формування імунітету проти розбалансування наукових і ціннісних інтенцій у суспільстві і в досвіді конкретних науковців. 

Уміти накреслювати адекватні ціннісні координати наукового пізнання та застосовувати здобуті компетенції у здійсненні експертиз щодо етичної гуманістичної скоординованості та калокагатійності наукових проєктів і науково-технологічної комунікації.