Вивчення цього вибіркового курсу важливе для майбутніх магістрів філософії, оскільки стосується такого фундаментального і соціально дієвого світоглядного феномена як релігія (і її концептуального, доктринального виміру) у смислових і суспільних взаємозв’язках із іншими світоглядними формами та з аксіосферою культури. Опанування змісту курсу підвищить експертний потенціал фахових компетентностей здобувачів вищої освіти та сприятиме його методологічно-ціннісній оснащеності.

У застосуванні до цієї дисципліни відповідні компетентності та програмні результати конкретизуються у тому, що на основі її вивчення студентам належить:

знати джерела генези, ключові тенденції розвитку, доктринальний зміст і конфесійні варіації релігій світу; ключові категорії та принципи філософії релігії і її конкретних парадигмальних варіацій;

розуміти логічні зв’язки особливостей формування та функціонування релігій світу з відповідними історичними та соціокультурними умовами; співвідношення онтологічних, гносеологічних, аксіологічних та праксеологічних ракурсів філософського осмислення релігії і її культурної ролі; рецепції надбань світових філософії та історіософії релігії в українських дослідженнях у цій царині;

вміти застосовувати теоретико-методологічний ресурс філософії та історіософії релігії для рефлексії над специфікою та дієвістю світоглядної культури людства, тенденціями цивілізаційного духовно-культурного розвитку; використовувати здобуті комплексні знання у професійній діяльності за фахом та ціннісно-орієнтаційних зусиллях у соціальній комунікації.

Засади «політики» курсу:

-   Студентоцентричність;

-   Діалогічність та комунікативна відкритість;

-   Широка палітра для індивідуальної навчально-творчої самореалізації студента (через диференційовану й різноманітну мережу індивідуальних навчально-дослідних завдань та форм аудиторної й позааудиторної роботи);

-   Пріоритетність самостійної думки студента, гарантія його права на власну позицію (за умови належного її аргументування з використанням плюралістичних світоглядних й методичних інструментів);

-   Застосування широкого спектру новітніх форм навчальної комунікації; увага не лише до «букви» додержання навчального графіку, а передусім – до духу інтелектуального зростання та креативності студента в навчанні та здобутті компетентностей.

-   Баланс софійних й епістемних векторів висвітлення змісту курсу.