Дисципліна комплексно презентує основи наукових знань про релігію як важливу складову духовно-інтелектуальної культури людства. Студентам надається система знань щодо суті релігійного світогляду, функцій релігії як соціального інституту та культурного феномена, розкривається специфіка різних типів релігії та їхні ціннісні, культурні, цивілізаційні контексти. Акцент робиться на етичних, комунікативних та соціально значущих аспектах функціональності релігій у соціумі; обґрунтовуються засади толерантності, міжрелігійного діалогу, схильності до компромісу між носіями різних світоглядних переконань.

Мета навчальної дисципліни:

Надати студентам комплексні знання в галузі релігієзнавства; навички осмислення суті релігійного світогляду з опорою на обізнаність із ключовими закономірностями розвитку й функціональності релігій світу та їхніх ціннісних і культурних засад; зорієнтувати студентів щодо можливостей ефективного застосування відповідних знань у майбутній фаховій діяльності.

ПРЕРЕКВІЗИТИ.

Дисципліна викладається у першому семестрі першого курсу. Тому пререквізитів (тобто дисциплін, вивчених у межах освітньо-професійної програми раніше) ще бути не може. Але курс має міжпредметні зв’язки із тими дисциплінами, які також вивчаються в першому семестрі, зокрема, «Вступ до спеціальності», «Первісна культура», «Логіка», «Філософія та культура Сходу». 

Унаслідок вивчення навчальної дисципліни студент повинен:

знати сутність феномена релігії, її функції; джерела ґенези, ключові тенденції розвитку, доктринальний зміст і конфесійні варіації релігій світу; ключові категорії та принципи академічного релігієзнавства;

розуміти зв’язки особливостей формування та функціонування релігій світу з відповідними соціокультурними та географічними умовами; значущість принципів толерантності та світоглядного діалогу;

вміти застосовувати теоретичний і прикладний ресурс релігієзнавства для осмислення світоглядної культури людства, тенденцій цивілізаційного духовно-культурного розвитку; застосовувати релігієзнавчі знання в міжпредметній сфері їх зв’язку з відповідною спеціальністю; заохочувати в освітньому процесі толерантні, етичні, поважливі взаємини його учасників.

Засади «політики» курсу:

-            Студентоцентричність;

-            Діалогічність та комунікативна відкритість;

-            Широка палітра для індивідуальної навчально-творчої самореалізації студента (через диференційовану й різноманітну мережу індивідуальних навчально-дослідних завдань та форм аудиторної й позааудиторної роботи);

-            Пріоритетність самостійної думки студента, гарантія його права на власну позицію (за умови належного її аргументування з використанням плюралістичних світоглядних й методичних інструментів);

-            Застосування широкого спектру новітніх форм навчальної комунікації; першорядна увага не до «букви» додержання навчального графіку, а до духу інтелектуального зростання та креативності студента в навчанні та здобутті компетентностей.