Після сорокап’ятирічного періоду перебування у соціалістичному таборі (1945-1989) Румунія зазнала суттєвих змін, ставши на шлях демократизації суспільно-політичного життя. Певний час нове румунське керівництво зайняло дещо очікувальну позицію у відносинах між Сходом та Заходом : підтримало тісні зв’язки з Москвою, у той же час декларувало про зближення із західноєвропейськими державами.
Обравши шлях інтеграції до ЄС, румунський уряд спрямував фактично всі свої зусилля на досягнення своєї мети, що помітно змінило динаміку внутрішньо- і зовнішньополітичного розвитку країни. Так, у червні 1993 р. країни-члени ЄС ухвалили рішення щодо поточного розширення за рахунок асоційованих країн ЦСЄ. Згідно з так званими Копенгагенськими критеріями членства країни кандидати повинні були виконати ряд умов. Відповідно до постанови уряду Румунії від 27 лютого 1995р. була створена Спеціальна комісія, яка і розробила Національну стратегію підготовки приєднання Румунії до ЄС.
Однак, через внутрішні проблеми політичного та економічного характеру, а також значний вплив на населення націоналістичних партій, протягом 1990-1996рр. Румунія не змогла досягнути помітних успіхів у напрямку інтеграції в НАТО та ЄС.
Нову сторінку в економічній та політичній історії Румунії відкрило приєднання 2 квітня 2004 року до НАТО, та 1 січня 2007 року - до Європейського Союзу.
Румунія посідає важливе місце серед краї Центрально-Східної Європи. Вступ Румунії до ЄС (2007 р.) вважається її значним досягненням у сфері міжнародних відносин. Після вступу Румунії до Європейського Союзу, країна отримала низку нових можливостей розвитку політичних та економічних умов життя і наблизитись до рівня розвинутих держав ЄС.
- Викладач: Мельничук Любов Ністорівна