Курс Історії середньовічної Молдавії присвячений минулому Молдавського князівства - східнороманського державного утворення, що виникло в 1346 р. у Східному Прикарпатті і охоплювала
терени сучасної республіки Молдова, запрутської Західної Молдавії, а також української Буковини, Бессарабії та Буджака. Керувалася князями, що носили титул воєвод-господарів, й походили з роду Богданів. Мала столицю у містах Серет (1359—1385), Сучава (1385—1572), Ясси (1572—1861). Панівною релігією було православ'я, а мовою діловодства — староцерковнослов'янська. Населення було етнічно строкатим — волохи, русини, мадяри, печеніги, половці, татари. Мала тісні культурно-історичні зв'язки із Валахією і Трансільванією, а також Закарпаттям, Галичиною та Поділлям. Заснована у XIV ст. як васальна держава Угорщини. За правління воєводи Богдана I стала незалежною. В часи Петра I приєднала Придністров'я й стала васалом Польщі (1387). Отримала власну Молдавську митрополію від Константинополя за князювання Олександра I. Була ареною турецько-польських воєн. Найбільшого розквіту зазнала за правління Штефана III Великого, який відзначився перемогами над Османами і Польщею. Згодом стала васалом Османської імперії (з 1498), втратила частину земель у Буджаку і Бессарабії. На короткий час була об'єднана із Трансільванією в часи Міхая I. Під час князювання Димітрія Кантеміра намагалася перейти під протекторат Російської імперії (1711), але через поразку від турків залишилася під Османами. Відтоді керувалася представниками родів греків-фанаріотів- Викладач: Чучко Михайло Костянтинович